ДРУГЕ ПОСЛАHHЯ ДО КОРИНФ’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА

ДРУГЕ ПОСЛАHHЯ ДО КОРИНФ’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА

 

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, церквi Божiй, що в Коринфi, з усiма святими по всiй Ахайї: 2 благодать вам i мир вiд Бога От­ця нашого i Господа Iсуса Христа.

 

3 Благословен Бог i Отець Госпо­да нашого Iсуса Христа, Отець ми­-лосердя i Бог усякої втiхи, 4 Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚ тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих. 5 Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примно­жує Христос i втiху нашу. 6 Чи тер­пимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми тер­пимо. 7 I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.

 

8 Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невiдомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асiї, де було нам тяжко надмiру i над силу, так що не сподівалися зали­шитися живими, 9 але самi в собi мали вирок до смерти для того, щоб надiятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, 10 Який i врятував нас вiд такої близької смерти‚ i визволяє, i на Якого надiємось, що i ще визволить, 11 при сприяннi й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.

 

12 Бо похвала ця наша – є свiд­ченням совiсти нашої, що ми в простотi i боговгоднiй щиростi, не за тiлесною мудрiстю, але за благодаттю Божою, жили на свiтi, особливо ж у вас. 13 I ми пишемо вам не iнше, як те, що ви читаєте або розумiєте i що, сподіваюсь, до кiнця зрозумiєте. 14 Бо ви частково i зрозумiли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рiвно й ви на­­шою, в день Господа нашого Iсуса Христа. 15 I з цiєю певнiстю я мав намiр прийти до вас ранiше, щоб ви вдруге одержали благодать, 16 i через вас пройти до Македонiї, з Македонiї знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. 17 Ма­ю­чи такий намiр, хiба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і “так, так”, і “нi, нi”? 18 Вiрний Бог, що наше слово до вас не було і “так”, і “нi”. 19 Бо Син Божий, Iсус Христос, проповiданий у вас нами, мною та Силуаном i Тимо­фiєм, не був “так” i “нi”; але в Hьо­му Само­му було “так”, – 20 бо всi обiтницi в Hьому “так”‚ i в Hьому “амiнь” – Богові на славу, через нас. 21 А Той‚ Хто утверджує нас iз вами у Хрис­тi i Який помазав нас‚ є Бог, 22 Вiн i поклав печать на нас‚ i дав запоруку Духа в серця нашi.

 

23 Бога кличу в свiдки на душу мою, що, жаліючи вас, я досi не приходив до Коринфа, 24 не тому, нiби ми беремо владу над вiрою вашою; але ми сприяємо радостi вашiй: бо вiрою ви твердi.

 

2 Отже, я вирiшив сам у собi не приходити до вас знову у смутку. 2 Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? 3 Те саме я i писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку вiд тих, за яких менi належало радiти, бо за всiх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. 4 Вiд великої скорботи i туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пiзнали мою надмірну любов до вас. 5 Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, – щоб не сказати багато, – i всiх вас. 6 Для такого досить цього покарання вiд багатьох, 7 тож вам краще вже простити його i втiши­ти, щоб його не поглинула надмiр­на печаль. 8 I тому прошу вас: виявiть до нього любов. 9 Бо я для того i писав, щоб дiзнатися на дос­вiдi, чи в усьому ви слухнянi. 10 А ко­­го ви в чому прощаєте, того i я; бо i я, коли простив кого в чому, простив для вас вiд лиця Христового, 11 щоб не заподiяв шкоди нам сатана, бо нам вiдомi його намiри.

 

12 Прийшовши до Троади благовiстити про Христа, хоч Господь i вiдчинив менi дверi, 13 я не мав спокою духові моєму, бо не зна­йшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись iз ними, я пiшов до Македонiї. 14 Але дяка Боговi, Який завжди дає нам торжествувати у Христi i пахощi пiзнання про Себе розповсюджує через нас у всякому мiсцi. 15 Бо ми Христо­вi пахощi Боговi в тих, що спасаю­ться‚ i в тих‚ що гинуть. 16 Для од­них запах смертоносний на смерть, а для iнших запах животворчий на життя. I хто здатний до цього? 17 Бо ми не спотворюємо слова Бо­жого, як багато хто, але проповi­дуємо щиро, як вiд Бога, перед Богом, у Христi.

 

3 Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрiбнi для нас, як для деяких, схвальнi послання до вас або вiд вас? 2 Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пiзнають i читають усi люди; 3 ви показуєте собою, що ви – послання Христове, через служiння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця. 4 Таку впевненiсть ми маємо в Бозi через Христа. 5 Hе тому, що ми самi здатнi були помислити щось вiд себе, нiби вiд себе, але здiбнiсть наша вiд Бога. 6 Вiн дав нам здiбнiсть бути служителями Hового Завiту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. 7 Якщо ж служiння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлевi не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслiдок минущої слави обличчя його, – 8 то чи не значно славнiшим має бути служiння духа? 9 Бо коли слу­жiння осуду – славне, то тим бiльше ряснiє славою служiння виправдання. 10 Та прославлене навiть не є славним iз цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. 11 Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славнiше те‚ що триває. 12 Маючи таку надiю, ми дiємо з великим дерзновенням, 13 а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлевi не дивилися на кiнець того‚ що минає. 14 Та їхнiй розум заслiпився: бо те ж саме покривало донинi лишається незнятим при читаннi Старого Заповiту, бо воно знiмається Христом. 15 Донинi, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на сер­цi їхньому, 16 але коли навертаються до Господа, тодi це покривало знiмається. 17 Господь є Дух; а де Дух Господнiй, там свобода. 18 А ми всi‚ вiдкритим обличчям, як у дзеркалi, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ вiд слави у славу, як вiд Господнього Духа.

 

4 Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо, 2 але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи сло­ва Божого, а вiдкриваючи iсти­ну, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом. 3 Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть. 4 Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. 5 Бо ми не себе пропо­вiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми – раби вашi заради Iсуса, 6 тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.

 

7 Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. 8 Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї; 9 нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. 10 Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкри­лося в тiлi нашому. 11 Бо ми живi безперестанно вiддаємося на смерть заради Iсуса, щоб i життя Iсусове вiдкрилося у смертнiй плотi нашiй, 12 тому-то смерть дiє в нас, а життя у вас. 13 Але, маючи той же дух вiри, як написано: “Я вiрував i тому говорив”, – i ми вiруємо, тому й говоримо, 14 знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Iсуса, воскресить через Iсуса i нас i поставить перед Собою з вами. 15 Бо все для вас, щоб благо­дать‚ примножившись‚ тим бiль­шу викликала в багатьох вдяч­нiсть на славу Божу. 16 Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. 17 Бо ко­роткочасне легке страждання на­ше викликає безмiрну вiчну славу, 18 коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вiчне.

 

5 Бо знаємо, що‚ коли земний наш дiм, ця хатина, розвали­ться, ми маємо вiд Бога житло на небесах, дiм нерукотворний, вiч­ний. 2 Вiд того ми i зiтхаємо, бажаючи облачитися в небесне на­ше житло; 3 тiльки б нам i вдягне­ним не виявитися нагими. 4 Бо ми, знаходячись у цiй хатинi, зiтха­ємо пiд тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. 5 Hа це саме i створив нас Бог i дав нам запоруку Духа. 6 Отже, ми завжди маємо сміливість: i, як знаємо, що, поки живемо в тiлi, ми вiдстороненi вiд Господа, – 7 бо ми ходимо вiрою, а не видiнням, – 8 сміливість же маємо i бажаємо краще вийти з тiла i оселитися в Господа. 9 I тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; 10 бо всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе.

 

11 Отже, знаючи страх Господ­нiй, ми наставляємо людей, Боговi ж ми вiдкритi; маю надiю, що вiдкритi i вашiй совiстi. 12 Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привiд хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрi хваляться обличчям, а не серцем. 13 Якщо ми втрачаємо самовладан­ня, то для Бога; коли ж скромнi, то для вас. 14 Бо любов Христова обiймає нас, що мiрку­ємо так: як­що один помер за всiх, то всi померли. 15 А Христос помер за всiх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них i воскреслого. 16 Тому ми вiднинi нi­кого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. 17 Отже, хто в Христi, той нове створiння; давнє минуло, тепер усе нове. 18 Усе ж вiд Бога, Який Iсусом Христом примирив нас iз Собою i дав нам служiння примирення, 19 бо в Христi Iсусi Бог примирив iз Собою свiт, не ставлячи в провину людям злочинiв їхнiх, i дав нам слово примирення. 20 Отже, ми – посланцi вiд iменi Христового i мовби сам Бог умовляє через нас; вiд iменi Христового просимо: примирiться з Богом. 21 Бо Того, Хто не знав грi­ха, Вiн зробив жерт­вою за грiх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.

 

6 Ми ж, як спiвпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно. 2 Бо сказано: “У сприятливий час Я почув тебе i в день спасiння допомiг тобi”. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасiння. 3 Ми нiкому нi в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, 4 але в усьому показуємо себе як служителi Божi, у великому терпiннi, в бiдах i не­статках, у тiснотах, 5 у ранах, у в’яз­ницях, у вигнаннях, у трудах, у неспаннi, в постах, 6 у очищеннi, у розумі, у довготерпіннi, в добро­тi, в Дусi Святому, в нелицемiрнiй любовi, 7 у словi iстини, у силi Бо­жiй зi зброєю правди в правiй i в лiвiй руцi, 8 у славi i безчестi, у ганьбі i похвалах: як обманщики, але ми правдивi; 9 як незнані, але пiзнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті; 10 як сумні, але завжди радiємо; як бiднi, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нiчого не мають, але всiм володiємо.

 

11 Уста нашi вiдкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. 12 Вам не тiсно в нас, але в серцях ваших тiсно. 13 Такою ж вiдплатою‚ – кажу як дiтям, – будьте розширенi i ви.

 

14 Hе схиляйтеся пiд чуже ярмо з невiрними, бо яке спiлкування праведности з беззаконням? Що спiльного у свiтла з темрявою? 15 Яка згода мiж Христом i Велiа­ром? Або яка спiвучасть вiрного з невiрним? 16 Яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви – храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом. 17 I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, – говорить Господь, – i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. 18 I буду вам Отцем, i ви буде­те Моїми синами i дочками,” – говорить Господь Вседержитель.

 

7 Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистьмо себе вiд усякої скверни плотi i духу, творячи святиню в страхові Божому.

 

2 Дайте нам місце. Ми нiкого не скривдили, нiкому не зашкоди­ли, нi вiд кого не шукали користи. 3 Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом i вмерти, i жити. 4 Я дуже надiюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утiхи, маю радiсть велику, при всiй скорботi нашiй. 5 Бо, коли прийшли ми до Македонiї, тiло наше не мало нiякого спокою, але ми пригнiченi були звiдусiль: назовнi – боротьба, всерединi – страхи. 6 Але Бог, Який утiшає смиренних, утiшив нас прибуттям Тита, 7 i не тiльки прибуттям його, але й утiхою, якою вiн утiшався за вас, розповi­даючи нам про вашу стараннiсть, про ваш плач, про вашу прихиль­ність до мене, так що я зрадiв ще бiльше. 8 Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч i каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. 9 Тепер я радiю не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що нiскiльки не зазнали вiд нас шкоди. 10 Бо печаль заради Бога породжує нез­мiнне покаяння на спасiння, а печаль мирська викликає смерть. 11 Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядiть, яку спричинило у вас стараннiсть, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревнiсть, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цiй справi. 12 Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ i не заради ображеного, але щоб вам вiдкрилося пiклування наше про вас перед Богом. 13 Тому ми втiшились утiхою вашою, i ще бiльше зрадiли радiстю Тита, що ви всi заспокоїли дух його. 14 От­же, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю iстину, так i перед Титом похвала наша виявилася правдивою. 15 I серце його дуже прихильне до вас, при споминi про послух усiх вас, як ви прийняли його зi страхом i трепетом. 16 Отже, радiю, що в усьому можу покластися на вас.

 

8 Сповiщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Цер­к­вам Македонським, 2 бо вони серед великого випробування скорботами дуже багатi на радiсть; i глибока вбогiсть їхня дуже багата на щедрiсть їхню. 3 Бо вони доброзичливi по силах i над сили – я свiдок; 4 вони дуже переконливо просили нас прийняти дар i участь їхню в служiннi святим; 5 i не тiльки те, чого ми сподiвалися, але вони вiддали самих себе, по-перше, Господевi, потiм i нам з волi Божої; 6 тому ми просили Тита, щоб вiн, як почав, так i закiнчив у вас i це добре дiло.

 

7 А оскільки ви багатi всiм: вi­рою‚ i словом, i пiзнанням, i всi­ляким старанням, i любов’ю вашою до нас, – так багатiйте i цiєю чеснотою. 8 Кажу це не як пове­лiння, але стараннiстю iнших випробовую щирiсть i вашої любо­ви. 9 Адже ви знаєте благодать Господа нашого Iсуса Христа, що Вiн, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогiстю. 10 Я даю на це пораду: бо це корисно вам, якi не тiльки почали робити це, але бажали того ще з минулого року. 11 Зробiть же тепер саме дiло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі. 12 Бо коли є стараннiсть, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має. 13 Hе треба, щоб iншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рiвномiрнiсть. 14 Hинi ваш надлишок на доповнення їхньої нестачi, а потiм їхнiй надлишок на доповнення вашої нестачi, щоб була рiвнiсть, 15 як написано: “Хто зiбрав багато, не мав зайвого; i хто мало, не мав нестачi”.

 

16 Дяка Боговi, Який вклав у серце Титове таку стараннiсть до вас. 17 Бо, хоча я й просив його, а втiм, вiн, будучи дуже старанним, пiшов до вас добровiльно. 18 З ним послали ми також брата, якого по всiх церквах хвалять за благовiс­тя, 19 i до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродiяння, якому ми служимо на славу Самого Господа i вiдпо­вiдно до вашого старання, 20 обе­рi­­гаючись, щоб не зазнати вiд ко­го нарiкання при такiй великiй кiлькості пожертв, доручуваних нашому служiнню; 21 бо ми дбаємо про добре не тiльки перед Господом, але й перед людьми. 22 Ми послали з ними i брата нашого, стараннiсть якого випробували ба­гато в чому, i вiн тепер iще стараннiший з великої впевнености у вас. 23 Що ж стосується Тита, це мiй товариш i спiвпрацівник у вас, а щодо братiв наших, це – по­сланцi церков, слава Христова. 24 От­же, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.

 

9 Для мене‚ втiм‚ зайва рiч писати вам про допомогу святим, 2 бо я знаю щирiсть вашу i хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, i ревнiсть ваша заохотила багатьох. 3 А братiв послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготованi 4 i щоб, коли прийдуть зi мною македоняни i знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромi, – не кажу “ви”, – похвалившись з такою впевненiстю. 5 Тому вважав я за потрiбне упросити братiв, щоб вони пiшли наперед до вас i потурбувалися, щоб сповiщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.

 

6 При цьому скажу: хто сiє скупо, той скупо i пожне, а хто сiє щедро, той щедро i пожне. 7 Кожен придiляй з ласки серця, не з гiркотою i не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. 8 Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди i в усьому маючи всякий достаток, були багатi на всяке добре дiло. 9 Як написано: “Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повiк”. 10 Той же, Хто дає насiння сiячевi i хлiб на поживу, дасть рясноту посiяному вами i примножить плоди правди вашої, 11 так щоб ви були багатi на всяку щедрiсть, яка через нас створює подяку Боговi. 12 Бо дiло служiння цього не тiльки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великi подяки Боговi; 13 бо, спостерiгаючи досвiд цього служiння, вони прославляють Бога за покiрнiсть спо­вiдуваному вами Євангелiю Хрис­товому i за щире спiлкуван­ня з ними та з усiма, 14 молячись за вас iз прихильнiстю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу. 15 Дяка Боговi за невимовний дар Його!

 

10 Я ж, Павло, який особисто мiж вами смиренний, а заоч­но проти вас смiливий, благаю вас лагiднiстю й покірнiстю Христовою. 2 Благаю, щоб менi i в день приходу мого не вдаватися до тiєї рiшучої смiливостi, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, нiби ми чинимо за плоттю. 3 Бо ми, будучи в плотi, не за плоттю воюємо. 4 Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми 5 i всяке звеличування, що повстає проти пiзнання Бога, i беремо в полон усякий помисел на послух Христу, 6 i готовi покарати всiля­кий непослух, коли ваш послух здійсниться. 7 Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собi, що вiн Христів, той сам по собi суди, що як вiн Христів, так i ми Хрис­товi. 8 Бо коли б я i бiльше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. 9 Втiм, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. 10 Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а осо­бисто присутній – слабкий, i мова його незначна, – 11 такий нехай знає, що якi ми на словах у посланнях заочно, такi самi i на дiлi особисто. 12 Бо ми не смiємо рiвня­ти або прирiвнювати себе до тих, якi самi себе виставляють: вони мiряють себе самими собою та порiвнюють себе з собою нерозум­но. 13 А ми не будемо хвалитися безмiрно, але за мiрилом, що призначив нам Бог, як таку мiру, щоб досягти i до вас. 14 Бо ми не напружуємо себе, як тi, що не досяг­ли до вас, тому що ми досягли i до вас благовiстям Христовим. 15 Ми не без мiри хвалимося, не чужими трудами, але надiємось, що разом iз зростанням вiри вашої ми звеличимося мiж вами над­мiру, 16 так щоб проповiдувати Євангелiє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому дiлi. 17 “А хто хвалиться, нехай хвали­ться в Господi”. 18 Бо не той дос­тойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

 

11 О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безум­ст­ва! Але ви i поблажливi до мене. 2 Бо я турбуюся про вас ревнiстю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дiвою. 3 Але боюсь, щоб, як змiй хитрiстю обманув Єву, так i вашi уми щоб не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi. 4 Бо якби хто, прийшовши, почав проповiдувати iншого Iсуса, Якого ми не пропо­вiдували, або коли б ви одержали iншого Духа, Якого не одержали, або iнше благовiстя, якого не приймали, – то ви були б дуже поблажливi до цього. 5 Але я думаю, що я нi в чому не менший від великих апостолiв: 6 хоч я i неук у словi, але не в пiзнаннi. Втiм, ми у всьому цiлком вiдомi вам. 7 Чи згрiшив я тим, що принижував се­бе, щоб пiднести вас; бо безвiд­платно проповiдував вам Єванге­лiє Боже? 8 Вiд iнших церков я одержував плату для служiння вам; а перебуваючи у вас, хоч i терпiв нестаток, нiкому не докучав, 9 бо нестаток мiй поповнили браття, що прийшли з Македонiї; та й у всьому я старався i постара­юсь не бути для вас тягарем. 10 По iстинi Христовiй, що в менi, скажу, що ця похвала не вiдбереться вiд мене в країнах Ахайї. 11 Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Боговi вiдомо! Але так роблю i так робитиму, 12 щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як i ми. 13 Бо такi лжеапостоли – лукавi працiвники, що набирають вигляду апостолiв Христових. 14 I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, 15 а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителiв правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх.

 

16 Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то приймiть мене хоч як нерозумного, щоб i менi скiль­ки-небудь похвалитися. 17 А що кажу, то кажу не в Господi, але нiби в безумствi при такiй вiдвазi на похвалу. 18 Як багато хто хвалиться за плоттю, то i я буду хвалитися. 19 Бо ви, люди розумнi, охоче терпите нерозумних: 20 ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, ко­ли хто б’є вас в обличчя. 21 Hа со­ром скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалити­ся чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я. 22 Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. С`iм’я Авраамове? I я. 23 Христовi служителi? У нерозумi говорю – я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi. 24 Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного; 25 три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй; 26 багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпе­ках у мiстi, у небезпеках в пусте­лi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами, 27 в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi. 28 Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви. 29 Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би? 30 Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю. 31 Бог i Отець Господа нашого Iсуса Хрис­та, благословенний повiк, знає, що я кажу правду. 32 У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.

 

12 Hе корисно хвалитися ме­нi, бо я прийду до видiнь i одкровень Господнiх. 2 Знаю чоловiка у Христi, який чотирнадцять рокiв тому (чи в тiлi – не знаю, чи без тiла – не знаю‚ Бог вiдає) узятий був до третього неба. 3 I знаю про такого чоловiка (не знаю – в тiлi чи без тiла‚ Бог вi­дає), 4 що вiн був узятий в рай i чув невимовнi слова, яких людинi не можна переказати. 5 Таким чоловiком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хiба тiльки немочами моїми. 6 А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу iстину; але я утримуюсь, щоб нiхто не подумав про мене бiльше, нiж скiльки в менi бачить або чує вiд мене. 7 А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався. 8 Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене. 9 Але Господь сказав менi: “Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi”. I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова. 10 Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гонiн­нях, в утисках за Христа, бо, коли я немiчний, тодi сильний.

 

11 Я дiйшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слiд було хвалити ме­не, бо в мене нi в чому нема недос­татку супроти найперших апосто­лiв, хоч я i нiщо. 12 Ознаки апосто­ла виявилися перед вами всяким терпiнням, знаменнями, чудесами i силами. 13 Бо чого не вистачає у вас перед iншими церквами, хiба тiльки того, що сам я не був вам тягарем? Простiть менi таку провину. 14 Ось третiй раз я готовий iти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе дiти повиннi збирати майно для батькiв, а батьки для дiтей. 15 Я охоче буду витрачати своє i виснажувати себе за душi вашi, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люб­лений вами. 16 Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас. 17 Але чи користувався я чим вiд вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас? 18 Я упросив Тита i послав iз ним одного з бра­тiв: чи скористався Тит чим вiд вас? Чи не в одному дусi ми дiя­ли? Чи не однією дорогою ходили?

 

19 Чи не думаєте ще, що ми тiльки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христi, i все це, улюбленi, для вашого повчання. 20 Бо я боюсь, щоб менi, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб i вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрос­ти, гнiву, сварок, наклепiв, нашептів‚ пихи, безладдя, 21 щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мiй, i щоб не оплакувати менi багатьох, що згрiшили ранiш i не покаялись у нечистотi, блудi та непотребствi, яке чинили.

 

13 Третiй раз уже iду до вас. При устах двох або трьох свiдкiв буде твердим усяке слово. 2 Я попереджав i попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так i тепер, будучи вiдсутнiм, пишу тим, якi ранiше згрiшили, та всiм iншим, що, коли знов прийду, не пощаджу. 3 Ви шукаєте доказу то­го, чи говорить у менi Христос: Вiн не безсилий для вас, але силь­ний у вас. 4 Бо, хоч вiн i розп’ятий у немочi, але живий силою Божою; i ми також, хоч немiчнi в Hьому, але будемо живi з Hим силою Бо­жою у вас.

 

5 Перевiряйте самих себе, чи у вiрi ви; самих себе дослiджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Iсус Христос у вас? Хiба тiльки ви не тi, ким повиннi бути. 6 Про нас же, сподiваюся, дiзнаєтесь, що ми тi, ким бути повиннi. 7 Молимо Бога, щоб ви не чинили нiякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повиннi бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здава­лися i не тими, ким повиннi бути. 8 Бо ми не сильнi проти iстини, але сильні за iстину. 9 Ми радiємо, коли ми немiчнi, а ви сильнi, за це ми i молимось, за вашу досконалiсть. 10 Для того я й пишу це у вiдсутностi, щоб у присутностi не вжити суворости за владою, даною менi Господом на будування, а не на розорення.

 

11 А втiм, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утiшайтесь, будьте однодумнi, мирнi, – i Бог любови й миру буде з вами. 12 Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi святi!

 

13 Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога Отця‚ i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами. Амiнь.

Lock full review www.8betting.co.uk 888 Bookmaker