ПОСЛАHHЯ ДО ГАЛАТІВ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА

ПОСЛАHHЯ ДО ГАЛАТІВ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА 

1 Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, 2 i вся братiя, яка зi мною, – Церк­вам Галатiйським: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, 4 Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого; 5 Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.

6 Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, 7 яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. 8 Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. 9 Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10 Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

11 Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське; 12 бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа. 13 Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її 14 i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань. 15 Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив 16 вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, – я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю 17 i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск. 18 По­тiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять. 19 Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господ­нього. 20 А те, що пишу вам, як пе­ред Богом, не обманюю. 21 Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.

22 Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий, 23 вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, – 24 i славили Бога за мене.

2 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єруса­лима з Варнавою, взявши з собою i Тита. 2 Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнi­шим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. 3 Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися, 4 а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдко­рити нас, 5 ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас. 6 I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали. 7 Hавпаки, поба­чивши, що менi довiрено благо­вiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних 8 (бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників), 9 i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язич­никiв, а їм до обрiзаних, 10 тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.

11 Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарi­кання. 12 Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, по­боюючись обрiзаних. 13 Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього. 14 А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи? 15 Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв. 16 Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть. 17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк! 18 Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. 19 Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi, 20 i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене. 21 Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.

3 О нерозумнi галати! Хто звабив вас не пiдкорятися iс­тинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, нiби у вас розп’ятий? 2 Одне тiльки хочу знати вiд вас: чи дiлами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вiрi? 3 Hевже ви такi нерозум­нi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю? 4 Так багато перетерпiли ви i невже даремно? О, коли б тiльки даремно! 5 Той, Хто подає вам Духа i робить мiж вами чудеса, творить це дiлами закону чи через навчання у вiрi? 6 Так Авраам повiрив Боговi, i це поставилося йому в праведнiсть. 7 Отож знайте, що тi, хто вiрує, є сини Авраамовi. 8 I Писання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: “У тобi благословляться всi народи”. 9 Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом, 10 а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: “Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону”. 11 А що законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде. 12 Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним. 13 Хрис­тос вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на деревi”)‚ 14 щоб благословення Авраамове через Хрис­та Iсуса поширилося на язични­кiв, щоб нам вiрою прийняти обiт­ницю Духа.

15 Браття! Кажу за розсудом люд­ським: навiть затвердженого людиною заповiту нiхто не скасовує i не додає до нього нiчого. 16 Але Авраамовi було дано обiт­ницi i сімені його. Hе казано “i нащадкам”, нiби про багатьох, а як про одного: i нащадковi твоєму, Який є Христос. 17 Я говорю про те, що заповiту про Христа, ранiш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять рокiв, не скасовує так, щоб обiт­ниця втратила силу. 18 Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обiтницею; але Авраамовi Бог дарував її за обiтницею.

19 Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочи­нiв, аж доки прийде нащадок, яко­му належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника. 20 Але посередника при одному не буває, а Бог один. 21 От­же, хiба закон заперечує обiтницi Божi? Аж нiяк! Бо коли б даний закон мiг животворити, тодi воiс­тину праведнiсть була б вiд закону; 22 але Писання всiх замкнуло пiд грiхом, щоб обiтницю дано було вiруючим за їхньою вiрою в Iсуса Христа. 23 А до пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною зако­ну, до того часу, як нале­жало вiд­критися вiрi. 24 Тому закон був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою; 25 коли ж прийшла вiра, ми вже не пiд вихователем. 26 Бо всi ви – си­ни Божi через вiру в Христа Iсуса; 27 усi ви, що в Хрис­та хрестилися, у Христа одяглися. 28 Hе­ма вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоло­вiчої статi, нi жiночої; бо всi ви – одно в Христi Iсусi. 29 А коли ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємцi.

4 Ще скажу: доки спадкоє­мець – дитина, вiн нiчим не вiдрiзняється вiд раба, хоч i є гос­подарем усього‚ 2 а перебуває пiд опiкунами i домоправителями до визначеного батьком строку. 3 Так i ми, доки були дiтьми, поневоленi були стихiями свiту; 4 коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, 5 щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. 6 А оскільки ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця вашi, Який викликує: “Ав­ва, Отче!” 7 Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Iсуса Христа. 8 Але тодi, не знавши Бога, ви служили богам, якi по сутi не є боги. 9 Тепер же, пiзнавши Бога, або, краще, одержавши пiзнання вiд Бога, навiщо повертаєтеся знову до немiчних та вбогих стихiй i хочете ще знову себе поневолити їм? 10 Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. 11 Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.

12 Прошу вас, браття, будьте, як я, бо i я, як ви. Ви нiчим не образили мене. 13 Знаєте, що хоч я i в немочi плотi благовiстив вам у перший раз, 14 але ви не зневажили і не вiдцуралися спокуси моєї в плотi моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Iсуса. 15 Яке ж було блаженство ваше! Свiдчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очi свої i віддали менi. 16 Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи iстину? 17 Пильнують про вас нещиро, хочуть вiдлучити вас, щоб ви дбали про них. 18 Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутностi у вас. 19 Дiти мої, для яких я знову в муках народження, доки не вiдобразиться у вас Христос! 20 Хотiв би тепер бути у вас i змiнити голос мiй, бо я не розумiю вас. 21 Скажiть же менi ви, якi бажаєте бути пiд законом: хiба ви не слухаєте закону? 22 Бо написано: “Авраам мав двох синiв: одного вiд рабинi, а другого вiд вiльної”. 23 Але той, хто вiд рабинi, народився за плоттю, а той, хто вiд вiльної‚ – за обiт­ницею. 24 У цьому є iноска­зання. Це два завiти: один вiд гори Синайської, що народжує в рабст­во, це є Агар, 25 бо Агар означає гору Синай в Аравiї i вiдповiдає нинiшньому Єрусалиму, бо вiн зi своїми дiтьми перебуває в рабствi; 26 а вишнiй Єрусалим – вiльний: вiн мати всiм нам. 27 Бо написано: “Звеселися, неплiдна, яка не родила; вигукни i виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно бiльше дiтей, нiж у тiєї, що має чоловiка”. 28 Ми, браття, дiти обiтницi за Iсааком. 29 Але як тодi той, який народився за плоттю, переслiдував народженого за духом, так i нинi. 30 Що ж говорить Писання? “Вижени рабиню разом iз сином її, бо не може син рабинi бути спадкоємцем разом iз сином вiльної”. 31 Отже, браття, ми дiти не рабинi, а вiльної.

5 Отже, стiйте у свободi, яку дарував нам Христос, i не пiдпадайте знову пiд ярмо рабства. 2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрiзуєтесь, не буде вам нiякої користi вiд Христа. 3 Знову я свiдчу кожному чоловiковi, який обрiзується, що вiн повинен вико­нувати весь закон. 4 Ви, що виправ­довуєтеся законом, залишилися без Христа, вiдпали вiд благодатi, 5 а ми духом чекаємо i сподiва­ємося праведности через вiру. 6 Бо в Христi Iсусi не має сили нi обрiзання, нi необрiзання, а вiра, яка дiє любов’ю. 7 Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не пiдкорялись iстинi? 8 Таке переконання не вiд Того, Хто покликав вас. 9 Мала закваска все тiсто заквашує. 10 Я певен за вас у Господi, що ви не будете мислити iнакше; а той, хто бентежить вас, хто б вiн не був, понесе на собi осудження. 11 Браття! За що ж переслiдують мене, якщо я i тепер проповiдую обрiзання? Тодi припинилася б спокуса хреста. 12 О, якби були видаленi тi, що пiдбурюють вас!

13 До свободи ви покликанi, брат­тя, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному. 14 Бо весь закон в одному словi мiститься: “Люби ближнього твого, як самого себе”. 15 Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!

16 Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської, 17 бо плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б. 18 Якщо ж дух вас провадить, то ви не пiд законом. 19 Дiла плотськi явні: це – перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, 20 iдоло­служiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi, 21 ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. 22 Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, 23 лагiд­нiсть, стриманiсть. Hа таких нема закону. 24 Але тi, що Христовi є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями. 25 Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти. 26 Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити.

6 Браття! Якщо i впаде людина в якийсь грiх, ви, духовнi, виправляйте такого в дусi лагiд­ности, пильнуючи кожний себе, щоб i ти не був спокушений. 2 Hо­сiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа. 3 Бо хто вважає себе чимось, коли вiн є нiщо, той обманює себе. 4 Кожний нехай випробовує своє дiло i тодi матиме похвалу тiльки в собi, а не в iншому, 5 бо кожний свiй тягар понесе.

6 Той, хто навчається слова, не­хай дiлиться з наставником усяким добром. 7 Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що по­сiє людина, те й пожне. 8 Хто сiє для плотi своєї, вiд плотi пожне тлiння, а хто сiє для духа, вiд духа пожне життя вiчне. 9 Роблячи доб­ро, не будемо сумувати, бо у свiй час пожнемо, якщо не ослабнемо. 10 Отже, доки є час, будемо робити добро всiм, а найбiльше ж своїм за вiрою.

11 Бачите, як багато я написав вам власною рукою. 12 Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрiзуватися тiльки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, 13 бо й самі тi, що обрi­зуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрiзува­лися, аби похвалитися вашою плоттю. 14 А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту. 15 Бо у Христi Iсусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове створiння. 16 Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому. 17 А втiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм.

18 Благодать Господа нашого Iсу­са Христа з духом вашим, брат­тя! Амiнь.

Lock full review www.8betting.co.uk 888 Bookmaker