КНИГА ПРОРОКА ВАРУХА

КНИГА ПРОРОКА ВАРУХА

1 Слова книги, які написав Варух, син Нирії, сина Маасея, си­на Седекії, сина Асадія, сина Хелкії,­ у Вавилоні, 2 у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем. 3 І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимовому, царю Юдейському, і вголос усьо­му народу, який прийшов на слухання­ книги, 4 і вголос вельможам і си­­нам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд. 5 І вони плакали, і по­­стились, і молилися Господу, 6 і зі­­­­б­ра­ли срібла, скільки було під силу кожному, 7 і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломового, до первосвященика, і до свяще­ників і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі, 8 коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський, 9 після того, як Навухо­доносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.

10 І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це сріб­ло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого, 11 і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі. 12 І дасть нам Господь силу і просвітить очі на­ші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них. 13 Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Бо­гом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня; 14 і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святко­вий і в дні урочисті; 15 і скажіть: у Господа Бога нашого – правда, а у нас – сором на обличчях, як сьогод­ні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі, 16 і у царів наших, і в князів наших, і у священиків на­ших, і у пророків наших, і у батьків наших, 17 від того, що ми згрішили пе­ред Господом, 18 і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бо­га нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим. 19 З того дня, в який Господь вивів батьків наших із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокір­ливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу­ Його. 20 Тому й осяг­ли нас біди і клятва, – як сьогодні, – яку виз­начив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків­ наших із землі Єгипетської, щоб да­ти нам землю, що тече молоком і ме­дом. 21 І не слухали ми гласу­ Гос­пода Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він по­силав до нас, 22 і ходили кожен за дум­ками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.

2 І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея, 2 що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єру­салимі, за написаним у законі Мойсеєвому, З що ми будемо їсти – один плоть сина свого, а інший – плоть дочки своєї. 4 І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь. 5 І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його. 6 У Господа Бога нашого – правда, а в нас і батьків наших – сором на лицях, як сьогодні. 7 Усі ті біди, які Господь ви­рік на нас, осягли нас. 8 Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його. 9 І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам. 10 Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим. 11 І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні: 12 згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш! 13 Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас. 14 Почуй, Господи, молитву на­шу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас, 15 щоб уся земля пізнала, що Ти – Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його. 16 Споглянь, Господи, від святого до­му Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй. 17 Від­крий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу; 18 але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи. 19 Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш; 20 бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через­ рабів Твоїх, пророків. 21 Так сказав Господь: “схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим; 22 а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському, 23 Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів”. 24 Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого. 25 І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.­ 26 Ти залишив дім, на якому на­рече­не ім’я Твоє, як сьогодні, за нечес­тя­ дому Ізраїлевого і дому Іудиного. 27 І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого, 28 як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який по­ве­лів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи: 29 “якщо ви не послухаєте гласу Мо­го, то ця ве­лика і численна сила на­роду перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх. 30 Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони – народ упертий; але вони звернуться до серця свого у зем­лі пе­реселення свого, 31 і пізнають, що Я – Господь Бог їх. І Я дам їм серце­ – і зрозуміють, і вуха – і по­чують. 32 І бу­дуть про­славляти Ме­не на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє, 33 і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх,­ які згрішили перед Господом. 34 І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Іса­аку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться. 35 Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм”.

3 Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе: 2 почуй, Гос­поди, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою; 3 Ти – вічно перебуваєш, а ми – вічно гинемо. 4 Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали­ гласу Господа Бога свого, за те й осяг­ли нас біди. 5 Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час, 6 бо Ти – Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи. 7 Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти­ Тебе у переселенні нашому, бо ми від­кинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили­ перед Тобою. 8 Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.

9 Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти муд­рість. 10 Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими, 11 залічений до тих, хто знаходиться в пеклі, 12 залишив джерело премудрости. 13 Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки. 14 Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир. 15 Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарб­ниці її? 16 Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися пта­хами небесними, 17 і збирали сріб­ло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця? 18 Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа? 19 Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші. 20 Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали; 21 не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її. 22 Не було чутно про неї у Хана­ані, і не було видно її у Фемані. 23 Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не піз­нали і не помітили стежок її. 24 О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його! 25 Великий він і не має кінця, високий і невимірний. 26 Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні. 27 Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости; 28 і вони заги­нули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого. 29 Хто зійшов на ­не­­бо, і взяв її, і зніс із хмар? 30 Хто пе­рейшов моря і зна­йшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото? 31 Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її. 32 Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами, 33 Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом; 34 і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися. 35 Він покликав їх, і вони сказали: “ось ми”, і засяяли радістю перед Творцем своїм. 36 Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. 37 Він зна­йшов усі путі премудрости і дарував­ її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. 38 Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.

4 Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть. 2 Звер­нися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її. 3 Не віддавай іншому­ слави твоєї, і корисного для тебе – чужому народові. 4 Щасливі ми, Ізра­їлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу. 5 Дерзай, народе мій, пам’ят­ник Ізраїлю! 6 Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам; 7 бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу. 8 Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас, 9 бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: “слухайте, співмеш­канці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу, 10 бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний. 11 Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою. 12 Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого; 13 не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у прав­ді Його. 14 Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний. 15 Бо Він навів на них народ здалеку,­ народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не згляну­лися на дитину, 16 і забрали у вдови синів улюблених і залишили самот­ню без дочок. 17 Я ж чим можу допомогти вам? 18 Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших. 19 Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім. 20 Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої. 21 Дерзайте, діти, взивай­те до Бога, і Він визволить вас від на­сильства, від руки ворогів. 22 Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого. 23 Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки. 24 То­му що, як нині співмешканці Си­ону ба­чили полон ваш, так побачать швид­ке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного. 25 Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию. 26 Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами. 27 Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це. 28 Яка була рішучість ваша, щоб від­далитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його, 29 бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням”. 30 Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе. 31 Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню. 32 Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх, 33 бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скор­боті через своє спустошення. 34 Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум; 35 бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами. 36 Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога. 37 Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.

5 Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одяг­нися у красу слави від Бога повіки. 2 Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного, 3 бо Бог покаже всій піднебесній славу твою. 4 Навік наре­четься від Бога ім’я тобі: “мир правди і слава благочестя”. 5 Встань, Єру­салиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них. 6 Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів; 7 бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо, зі славою Божою, 8 а ліси і всяке за­пашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим. 9 Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.

Lock full review www.8betting.co.uk 888 Bookmaker