ПЕРША КНИГА ЕЗДРИ

ПЕРША КНИГА ЕЗДРИ

1 У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству­ своєму, усно і письмово: 2 так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небес­ний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. 3 Хто є з вас, із усього народу Його, – нехай буде Бог його з ним, – і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі. 4 А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.

5 І піднялися глави поколінь Іуди­них і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі. 6 І всі сусіди­ їхні допомагали їм срібними сосудами, золотом, іншим майном, і худобою, і коштовними речами, зверх усякого вільного дару для храму.

7 І цар Кир виніс сосуди дому Гос­поднього, які Навуходоносор узяв з Єрусалима і поклав у домі бога свого, – 8 і виніс їх Кир, цар Перський, рукою Мифредата хранителя скарбів, а він за переліком здав їх Шешбацару князю Іудиному. 9 І ось число їх: блюд золотих тридцять, блюд срібних тисяча, ножів двадцять дев’ять, 10 чаш золотих тридцять, чаш срібних подвійних чотириста десять, інших сосудів тисяча: 11 всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешбацар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.

2 Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Ва­вилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, – 2 ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм,­ Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Ре­хумом, Вааном. Кількість людей на­роду Ізраїлевого: 3 синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два; 4 синів Сафа­тії триста сімдесят два; 5 синів Араха сімсот сімдесят п’ять; 6 синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса [та] Іоава,­ дві тисячі вісімсот дванадцять; 7 синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири; 8 синів Заттуя дев’ятсот сорок п’ять; 9 синів Закхая сімсот шістдесят; 10 синів Ванія шістсот сорок два; 11 синів Бебая шістсот двад­цять три; 12 синів Азгада тисяча двісті двадцять два; 13 синів Адоникама шістсот шістдесят шість; 14 синів Бигвая дві тисячі п’ятдесят шість; 15 синів Адина чотириста п’ятдесят чотири; 16 синів Атера, з дому Єзекії, дев’яносто вісім; 17 синів Бецая триста двадцять три; 18 синів Іори сто дванадцять; 19 синів Хашума двісті двадцять три; 20 синів Гиббара дев’яносто п’ять; 21 уродженців Виф­леєма сто двадцять три; 22 жителів Нетофи­ п’ятдесят шість; 23 жителів Анафофа сто двадцять вісім; 24 уродженців Азмавефа сорок два; 25 уро­дженців Кириаф-Іарима, Кефири і Бе­єрофа сімсот сорок три; 26 уро­джен­ців Рами і Геви шістсот двад­цять один;­ 27 жителів Михмаса сто двадцять два; 28 жителів Вефиля­ і Гая двісті двад­цять три; 29 уроджен­ців Нево п’ятде­сят два; 30 уродженців Магбиша сто п’ятдесят шість; 31 синів іншого Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири; 32 синів Харима триста двадцять;­ 33 уродженців Лидди, Хадида й Оно сімсот двадцять п’ять; 34 уродженців­ Єрихона триста сорок п’ять; 35 урод­­­женців Сенаї три тисячі шістсот тридцять.

36 Священиків: синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три; 37 синів Іммера тисяча п’ятдесят два; 38 синів Пашхура тисяча двісті сорок сім; 39 синів Харима тисяча сімнадцять.

40 Левитів: синів Ісуса і Кадмиїла,­ із синів Годавії, сімдесят чотири; 41 співців: синів Асафа сто двадцять вісім; 42 синів воротарів: сини Шал­лума, сини Атера, сини Талмона, си­ни Аккува, сини Хатити, сини Шовая, – всього сто тридцять дев’ять.

43 Нефинеїв: сини Цихи, сини Ха­суфи, сини Таббаофа, 44 сини Кероса, сини Сиаги, сини Фадона, 45 сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува, 46 сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана, 47 сини Гиддела, сини Гаха­ра, сини Реаії, 48 сини Рецина, сини Некоди, сини Газзама, 49 сини Уззи, сини Пасеаха, сини Бесая, 50 си­ни Асни, сини Меунима, сини Нефи­сима, 51 сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура, 52 сини Бацлуфа,­ сини Мехиди, сини Харші, 53 сини Баркоса, сини Сисри, сини Фамаха, 54 сини Нециаха, сини Хатифи; 55 сини рабів Соломонових: сини Со­тая, сини Гассоферефа, сини Феруди, 56 сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела, 57 сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццебаїма, сини Амія, – 58 усього – нефине­їв і синів рабів Соломонових трис­та­ дев’яносто два.

59 І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херуб-Аддан-Іммера, які не могли показати про покоління своє і про плем’я своє – чи від Ізраїля вони: 60 сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістсот п’ятдесят два. 61 І з синів священичих: сини Хабаї, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який узяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися ім’ям їх. 62 Вони шукали запису свого родоводу, і не знайшлося його, а тому виключені зі священства. 63 І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.

64 Уся громада разом складалася із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти чоловік, 65 крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них спів­ців і співачок двісті. 66 Коней у них сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять; 67 верблюдів у них чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.

68 Із глав поколінь деякі, при­йшов­ши до дому Господнього, що в Єрусалимі, добровільно жертвували на дім Божий, щоб відновити його на основі його. 69 За достатком своїм, вони дали в скарбницю на виконання робіт шістдесят одну тисячу драхм золота і п’ять тисяч мін срібла і сто священичих одеж.

70 І стали жити священики і левити, і народ і співці, і воротарі і нефинеї в містах своїх, і весь Ізраїль у містах своїх.

3 Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі. 2 І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати­ його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого. 3 І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні. 4 І звер­шили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня. 5 І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.

6 З першого ж дня сьомого місяця­ почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа. 7 І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кед­ровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.

8 На другий рік після приходу сво­го до дому Божого в Єрусалим, у дру­гий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього. 9 І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.

10 Коли будівельники поклали під­­валини храму Господнього, тоді по­ставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого. 11 І почали вони поперемінно співати: “хваліте” і: “славте Господа”, “бо – благий, бо повіки милість Його до Ізраїля”. І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього. 12 Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно. 13 І не міг народ відрізнити вигуків радости від криків плачу народного, тому що народ викликував голосно, і голос чути було далеко.

4 І почули вороги Іуди і Веніаміна, що ті, хто повернувся з по­лону, будують храм Господу Богу ­Із­раїлевому; 2 і прийшли вони до Зо­ровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бо­­­га вашого, і Йому приносимо жерт­ви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди. 3 І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому­ Богу; ми одні будемо будувати дім Гос­­поду, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський. 4 І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі; 5 і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.

6 А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима. 7 І в дні Артаксеркса пи­сали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою. 8 Рехум радник і Шим­шай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий: 9 Тоді-то. Рехум радник і Шим­шай писар та інші товариші їхні, – динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апарси, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни, 10 та інші народи, яких переселив Аснафар [Сеннахирим] великий і славний і оселив у містах самарійських і в інших містах за рікою, та інше. 11 І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу – раби твої, лю­ди, які живуть за рікою, та інше. 12 Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили. 13 Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток. 14 Тому що ми їмо сіль від палацу царського, і збиток для царя не можемо бачити, тому ми посилаємо донесення цареві: 15 нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, – і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що міс­то це – місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене. 16 Тому ми повідомляємо царя, що коли місто це буде добудоване і стіни його дороблені, то після цього не буде в тебе володіння за рікою.

17 Цар послав відповідь Рехуму раднику і Шимшаю писарю й іншим товаришам їхнім, які живуть у Самарії та в інших містах зарічних: Мир... та інше. 18 Лист, який ви надіслали нам, виразно прочитаний переді мною; 19 і від мене дано повеління, – і розшукували, і знайшли, що місто це здавна повставало проти царів, і відбувалися в ньому заколоти і заворушення, 20 і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито. 21 Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління. 22 І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?

23 Як тільки цей лист царя Артак­серкса був прочитаний перед Реху­мом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню. 24 Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.

5 Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі­ слова в ім’я Бога Ізраїлевого. 2 То­ді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.

3 У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці? 4 Тоді ми сказали їм імена тих людей, що будують цей дім. 5 Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.

6 Ось зміст листа, який послав Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай з товаришами своїми – афарсахеями, які за рікою, до царя Дарія. 7 В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю – всякий мир! 8 Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх. 9 Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти? 10 І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них. 11 І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, – і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його. 12 Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон. 13 Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий; 14 та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, – виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником, 15 і сказав йому: візьми ці сосуди, піди і віднеси їх у храм Єрусалимський, і нехай дім Божий будується на своєму місці. 16 Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений. 17 Отже, якщо царю благоугодно, не­хай пошукають у домі царських скар­бів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.

6 Тоді цар Дарій дав повелін­ня,­ і розшукали у Вавилоні в кни­го­сховищі, куди складали скарби. 2 І знай­дений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: “Для пам’яті: З в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів; 4 рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому. 5 Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому. 6 Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, – відійдіть звідти. 7 Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його. 8 І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського – із зарічної податі – негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася; 9 і скільки потрібно – чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єруса­лимські, нехай буде видано їм кож­ного дня без затримки, 10 щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його. 11 Мною ж дається пове­ління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни. 12 І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане”.

13 Тоді Фафнай, зарічний областеначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, – як повелів цар Дарій, так у точності і зробили. 14 І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських. 15 І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія. 16 І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю. 17 І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чоти­риста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих. 18 І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея. 19 І звершили ті, що повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, 20 тому що очистилися священики і левити, – усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе. 21 І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого. 22 І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.

7 Після цих подій, у царювання­ Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хел­кії, 2 син Шаллума, син Садока, син Ахитува, 3 син Амарії, син Азарії, син Марайофа, 4 син Захарії, син Уззія, син Буккія, 5 син Авишуя, син Финеєса, син Єлеазара, син Аарона первосвященика, – 6 цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним. 7 З ним пішли в Єрусалим і деякі з синів Ізраїлевих, і зі священиків і левитів, і співців, і воротарів, і нефинеїв у сьомий рік царя Артаксеркса. 8 І прийшов він в Єрусалим у п’ятий місяць, – у сьомий же рік царя. 9 Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним, 10 тому що Ездра построїв серце своє на те, щоб вивчати­ закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.

11 І ось зміст листа, який дав цар Артаксеркс Ездрі священику, книж­нику, який навчав слів запові­дей Господа і законів Його в Ізраїлі: 12 Ар­таксеркс, цар царів, Ездрі священикові, учителеві закону Бога небесного довершеного, та інше. 13 Від мене дано повеління, щоб у царстві моєму кожен з народу Ізраїлевого і зі священиків його і левитів, який бажає йти в Єрусалим, ішов з тобою. 14 Тому що ти посилаєшся від царя і семи радників його, щоб оглянути Юдею та Єрусалим за законом Бога твого, який знаходиться в руці твоїй, 15 і щоб доставити срібло і ­золото, яке цар і радники його по­жерт­вували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі, 16 і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі; 17 тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі. 18 І що ти і брати твої вважатимете за благо зробити зі срібла і золота, що залишаться,­ те з волі Бога вашого робіть. 19 І сосуди, які дано тобі для служб у домі Бога твого, постав перед Богом Єру­салимським. 20 І інше потрібне для дому Бога твого, що ти визнаєш за потріб­не, давай з дому царських скарбів. 21 І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте: 22 срібла до ста талан­тів, і пшениці до ста к`орів, і вина до ста б`атів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости. 23 Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бо­га небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його. 24 І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита. 25 Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, – усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть. 26 Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.

27 Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя – прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі, 28 і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.

8 І ось глави поколінь і родовід­ тих, які вийшли зі мною з Вавилона, у царювання царя Артаксеркса: 2 із синів Финеєса Гирсон; із синів Іфамара Даниїл; із синів Давида Хаттуш; 3 із синів Шеханії, із синів Пароша Захарія, і з ним за спис­ком родовідним сто п’ятдесят людей чоловічої статі; 4 із синів Пахаф-Моава Ел’єгоєнай, син Зерахії, і з ним двісті людей чоловічої статі; 5 із синів [Зафоя] Шеханія, син Яхазиїла, і з ним триста людей чоловічої статі;­ 6 із синів Адина Евед, син Іонафана, і з ним п’ятдесят людей чоловічої статі; 7 із синів Елама Ієшаія, син Афалії, і з ним сімдесят людей чоловічої статі; 8 із синів Сафатії Зе­вадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят людей чоловічої статі; 9 із синів Іоава Овадія, син Ієхиєлів, і з ним двісті вісімнадцять людей чоло­вічої статі; 10 із синів [Ваанія] Ше­ло­­миф, син Іосифії, і з ним сто шістдесят людей чоловічої статі; 11 із синів Бе­вая Захарія, син Бевая, і з ним двадцять вісім людей чоловічої статі; 12 із синів Азгада Іоханан, син Гаккатана, і з ним сто десять людей чоловічої статі; 13 із синів Адоникама останні, і ось імена їхні: Елифелет, Ієиєл і Шемаія, і з ними шістдесят людей чоловічої статі; 14 із синів Бигвая, Уфай і Заббуд, і з ними сімдесят людей чоловічої статі.

15 Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов. 16 І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама – головних, й Іоярива і Елнафана – вчених; 17 і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого. 18 І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік; 19 і Хашавію і з ним Ієшаію із синів Мерариних, братів його і синів їх двадцять; 20 і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.

21 І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого, 22 оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, – могутність Його і гнів Його! 23 Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас. 24 І я відок­ремив з начальників над священиками дванадцять людей: Шеревію, Хашавію і з ними десять із братів їхніх; 25 і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, – усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися. 26 І віддав на руки їм за вагою: срібла – шістсот п’ятдесят талантів, і срібних сосудів на сто талантів, золота – сто талантів; 27 і чаш золотих – двадцять, на тисячу драхм, і два сосуди з кращої блискучої міді, що цінується, як золото. 28 І сказав я їм: ви – святиня Господня, і сосуди – святиня, і срібло і золото – добровільний дар Господу Богу бать­ків ваших. 29 Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому. 30 І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.

31 І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху. 32 І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні. 33 У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам, 34 усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час. 35 Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу. 36 І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним областеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.

9 Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв,­ аммонитян, моавитян, єгиптян і амор­­реїв, 2 тому що взяли дочок їхніх за се­бе і за синів своїх, і змішалося с`ім’я­ святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.

3 Почувши це слово, я роздер ниж­ній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний. 4 Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви. 5 А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого 6 і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес. 7 Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині. 8 І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабст­ві нашому. 9 Ми – раби, але й у раб­стві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі. 10 І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх, 11 які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх. 12 Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки. 13 І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, – тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, – 14 невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння? 15 Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.

10 Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізра­їльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав. 2 І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі; 3 укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, – і нехай буде за законом! 4 Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій! 5 І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву. 6 І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.

7 І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі­ всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі; 8 а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття,­ і сам він буде відлучений від громади­ переселенців. 9 І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів. 10 І встав Ездра священик­ і сказав їм: ви зробили злочин, узявши собі дружин іноплемінних, і тим збільшили провину Ізраїля. 11 Отже, покайтеся в цьому перед Господом Богом батьків ваших, і виконайте волю Його, і відлучіть себе від народів землі і від дружин іноплемінних. 12 І відповіло все зібрання, і сказало гучним голосом: як ти сказав, так і зробимо. 13 Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає мож­ливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, то­му що ми багато в цій справі згрішили. 14 Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і с`удді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.

15 Тоді Іонафан, син Асаїла, і Яхзеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит бу­ли помічниками їм. 16 І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили во­ни засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи; 17 і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.

18 І знайшлися з синів священичих, які взяли дружин іноплемінних, – із синів Ісуса, сина Іоседекового, і братів його: Маасея, Єлиєзер, Іарив і Гедалія; 19 і вони дали руки свої в запевнення, що відпустять дружин своїх, і що вони повинні принести в жертву барана за свою провину; 20 і з синів Іммера: Хананій і Зе­вадія; 21 і з синів Харима: Маасея, Елия, Ше­маія, Ієхиїл і Уззія; 22 і з синів Пашхура: Елиоєнай, Маасея, Ісмаїл,­ Нафанаїл, Іозавад і Еласа; 23 і з леви­тів: Іозавад, Шимей і Келаія, він же Клита, Пафахія, Іуда та Єлиєзер; 24 і зі співців: Елияшив; і з воро­тарів: Шаллум, Телем і Урій; 25 а з із­ра­їльтян, – із синів Пароша: Ра­маія, Іззія, Малхія, Миямин, Єлеазар, Мал­хія і Венаія; 26 і з синів Елама:­ Матфанія, Захарія, Ієхиєл, Авдій, Іремоф і Елія; 27 і з синів Заф­фу: Елиоєнай, Елияшив, Матфанія, Іремоф, Завад і Азиса; 28 і з синів Бевая: Іоханан, Хананія, Забвай і Аф­лай; 29 і з синів Ванія: Мешуллам, Маллух, Адая, Іашув, Шеал та Ієра­моф; 30 і з синів Пахаф-Моава: Адна, Хелал, Венаія, Маасея, Матфанія, Веселеїл, Биннуй і Манассія; 31 і з синів Харима: Єлиєзер, Ішшія, Мал­хія, Шемаія, Симеон, 32 Веніамін, Маллух, Шемарія; 33 і з синів Хашума: Мафнай, Мафафа, Завад, Елифелет, Ієремай, Манассія і Шимей; 34 і з синів Ванія: Маадай, Амрам і Уел, 35 Бенаія, Бид’я, Келугі, 36 Ванея, Меремоф, Елияшив, 37 Матфанія, Мафнай, Іаасай, 38 Ваній, Биннуй, Шимей, 39 Шелемія, Нафан, Адаія, 40 Махнадбай, Шашай, Шарай, 41 Азариел, Шелемиягу, Шемарія, 42 Шаллум, Амарія і Йосиф; 43 і з синів Нево: Ієіел, Матфифія, Завад, Зевина, Іаддай, Іоель і Бенаія. 44 Усі ці взяли за себе дружин іноплемінних, і деякі з цих дружин народили їм дітей.

Lock full review www.8betting.co.uk 888 Bookmaker